Чорнобиль — наш біль

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...

Жорстокий, ніжний і свавільний світе,

Скажи скоріш, що діяти мені,

Тебе чи ненавидіти, а чи любити

У міражах чорнобильських вогнів?

Мовчиш... А серце жде і прагне слова,

Немов земля обвуглена — тепла

Людських долонь, котрі не пахнуть кров’ю,

Бо маками у полі проросла.

А час іде — не спить.

Не спить і серце, відповіді хоче

За всіх, хто жив, живе і буде жить...

Допоки нам дивитиметься в очі

Зловісний стронцій атомних страхіть?

                                      (В. Сташук)

У Селищанському НВК з учнями в онлайн форматі проведено бесіди про Міжнародний день пам’яті Чорнобиля. Минуло вже 35  років від наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства. Учні 5-9 класів переглянули онлайн відеоматеріали «Дзвони Чорнобиля», «Чорнобильська трагедія-біль України».

Уроки Чорнобиля – це той важливий аспект аварії, який ми отримали величезною ціною і який повинен унеможливлювати його повторення.