Люди! Не треба війни, щоб не вмирали дочки й сини

Травень… Теплий весняний місяць, час буйноцвіття життя і природи. Та для кожного українця – це ще й час спогадів про трагічні події Другої світової війни 1939-1945 рр., коли вона своєю безжальною рукою сіяла горе і смерть на українській землі. За час окупації України гітлерівці знищили 5 млн. чоловік; 2,4 млн. було вивезено на примусові роботи до Німеччини. На українській землі було створено понад 230 концтаборів і гетто, де знемагали від тортур і помирали в страшних муках люди. Все це війна! Україна сплатила за своє визволення від коричневої чуми чи не найвищу ціну в світі.

Ось чому цей день з особливим щемливим трепетом відгукується в серцях потомків того героїчного покоління, що відстояло наше право на життя в ті жахливі воєнні роки. Саме пам’ять про цю героїчно-трагічну сторінку в нашій історії кличе кожного з нас у пам’ятний день 9 травня до монументів та обелісків полеглим героям.

І цього року зібралися вдячні селищани біля пам’ятника загиблим односельцям. На мітингу звучали слова безмежної вдячної пам’яті про всіх полеглих тієї страшної війни. Виступали на мітингу виконувач обов’язків сільського голови Прядка Ольга Михайлівна, учні Селищанського НВК, звучала трагічна музика. За статистикою за бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни 107 місцевих жителів нагороджено орденами і медалями. Були згадані всі односельці, що не повернулися з фронтів Другої світової та ветерани, що відійшли у вічність за час, що минув від Дня Перемоги 1945 року. Учні зі свічками в руках назвали імена  загиблих захисників України в зоні АТО з Баришівського району. До пам’ятника лягли квіти на пошану загиблим.