15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Щороку 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Пам’ятна дата встановлена Указом Президента нашої держави в 2004 році і приурочено до завершення виведення військ колишнього СРСР з території Афганістану 15 лютого 1989 року.

Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. 620 тисяч радянських військовослужбовців, які пройшли через Афганістан.

З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців — близько 25 % від загального числа радянських військовослужбовців. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи.

Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.

Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.

Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло –кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.

Серед них є і житель нашого села Данилик Степан Іванович, який один рік проходив строкову службу на території Афганістану.

У закладі у онлайн форматі відбулися тематичні виховні години «Крізь пекло афганської війни», «То вічний біль, Афганістан», «Неоголошена війна», «Забули б люди назавжди всі війни, але Героїв не забути  нам».

У шкільній бібліотеці оформлено тематичну виставку «Афган – болить в моїй душі», де представлені фотографії, художня література, статті з газет.

Летять, вiдлiтають у вічність роки… Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’ятi імена воїнiв-афганцiв. Памятайте ветеранів, виявляйте розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках...